Інвестиційний клімат у Балканських країнах відрізняється, в залежності від сектору та конкретної території. Так, у Боснії та Герцеговині державний Закон "Про іноземні прямі інвестиції" дає достатньо свободи іноземним інвесторам. Виключення становлять медіа сфера та озброєння країни, де іноземні інвестори мають право лише на 49% акцій. В інших сферах немає жорстких обмежень для негромадян країни. Так само, інвестори захищені від змін у законодавстві стосовно іноземних інвестицій._[1]

Право на приватну власність та заснування підприємств

Підприємство з іноземним капіталом на території Боснії та Герцеговини має такі самі права, як і місцеві підприємства. Відповідно, іноземні громадяни можуть засновувати та володіти суб'єктом на однакових правах із місцевими громадянами. Те ж саме стосується і нерухомості: іноземні інвестори мають повні права на володіння нерухомістю, на рівні з місцевими фізичними та юридичними особами.

Земельні реєстри

Земельні реєстри у країні є досить ненадійним джерелом. Згідно з місцевими законами, передача прав власності повинна бути зафіксована в органах місцевої влади. У реальному житті подібні угоди не фіксують у реєстрі через надто високі податки на передачу прав. Внаслідок цього, дані про права власності є неточними і частина угод навіть не є занесеною до реєстру. У 2004 році Боснія та Герцеговина прийняла на державному рівні загальний закон для створення закладного реєстру рухомого майна. Реєстр почав функціонувати з січня 2005 року. У 2007 році округ Брчко прийняв закон про нерухомість, котрий відміняв попередні неоднозначні закони. Одночасно з цим був уведений новий реєстр._[2] На сьогоднішній день цей закон є моделлю закону для Сербської Республіки під час реформи у сфері форм та прав власності.

Двосторонні угоди із захисту інвестицій

Боснія та Герцеговина підписала і ратифікувала 36 угод щодо захисту та просування інвестування у країні. Так, країнами-партнерами стали: Австрія, Бельгія та Люксембург, Білорусь, Хорватія, Чеська республіка, Китай, Данія, Єгипет, Фінляндія, Франція, Греція, Нідерланди, Угорщина, Індонезія, Іран, Італія, Сербія, Чорногорія, Катар, Кувейт, Лівія, Македонія, Малайзія, Молдова, Німеччина, Організація країн-експортерів нафти, Пакистан, Португалія, Румунія, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, ОАЕ, Україна, Велика Британія.

Албанія

Албанію розглядають перспективним місцем для інвестицій у нерухомість. Як і в будь-якій іншій європейській країні процес придбання нерухомості в Албанії складається з 2-х кроків:

• укладення договору купівлі-продажу;
• реєстрації контракту у реєстрі нерухомого майна.

Укладення контракту купівлі - продажу, згідно з Цивільним кодексом Албанії, має бути зроблено у формі документу, що засвідчує купівлю (нотаріальне свідоцтво). Це особлива форма контракту, складена сторонами у присутності нотаріуса. Як і в угоді купівлі-продажу, у даному документі має бути зазначена основна інформація: купівельна ціна та визначення об'єкту купівлі.

Свідоцтво, видане Реєстраційним відділом нерухомого майна, засвідчує право власності на об'єкт з моменту проведення операції (угоди). Воно має бути приєднане до документу, що засвідчує купівлю. Сторони угоди визначають дату передачі об'єкту нерухомості. Якщо інше не визначене законом, передача відбувається одразу після того, як обидві сторони поставили свої підписи на документі та уся сума була сплачена у повному обсязі. Реєстрація угоди купівлі-продажу у реєстрі нерухомого майна регулюється Законом 7843 про реєстрацію нерухомого майна. Орган, що відповідає за обов'язкову реєстрацію об'єктів – Реєстраційний відділ нерухомого майна. Відділ є відокремленим органом у підпорядкуванні Ради міністрів, і заснований на підставі Закону "Про реєстрацію об'єктів нерухомості"._[3] Реєстраційний відділ складається з департаментів, відповідальних за:

• реєстри (записи) нерухомих об'єктів, де зберігаються таблиці з даними про державну та приватну форму власності;
• карти об'єктів нерухомості на адміністративній території;
• укладені контракти про передачу права власності, судові постанови, іпотечні акти, права наслідування, реєстраційні показники та інші юридичні моменти.

Після внесення плати будь-яка інформація у реєстрі об'єктів нерухомого майна буде доступною будь-якій зацікавленій особі. Інформація, доступна широкому загалу, - це лише загальна інформація про місце розташування та правовий титул. Усі документи, що стосуються прав власності на об'єкт (єдино осібне володіння або спільна власність ) є законними підставами для реєстрації відповідних прав та повинні бути внесені до Реєстру об'єктів нерухомості.

До 1992 року нерухомість в Албанії була державною власністю і лише з 1994 року вперше зареєстрували приватне право власності у Реєстрі. Хоча у країні є деякі досі не зареєстровані об'єкти.У відповідності до Закону "Про реєстрацію об'єктів нерухомого майна", будь-яка зацікавлена особа може подати позов на відшкодування збитків, заподіяних через отримання неправильної інформації про будь-який об'єкт з Реєстру. _[4]

Зважаючи на право придбання нерухомості як частини програми з капіталовкладень, іноземцям дозволено купувати земельні ділянки під забудову. Але це дозволено робити лише у тому випадку, якщо сума їхніх вкладень у землю втричі перевищує вартість самої землі. Більш того,такі інвестиції будуть схвалені у першочерговому порядку.

В основному іноземці в Албанії купують нерухомість у приватну власність. На території країни у цьому випадку немає потреби створювати окрему компанію (як це треба зробити у Чорногорії та Румунії перед придбанням).Певні обмеження накладено лише на угіддя сільськогосподарського призначення.

Так, у Албанії не існує окремого органу, що керує процесом передачі прав на земельні ділянки. У деяких випадках для купівлі об'єкту необхідно отримати схвалення від органів держадміністрації. Особливо. Згідно із законом 7980 "Про придбання земельних угідь під забудову", іноземні громадяни, які планують придбати такий тип земель, мають отримати першочергову ухвалу даного рішення. Вищезазначений Закон визначає, що албанці мають право вільно купувати землі без попереднього дозволу.

Спільне власництво – це угода, згідно з якою дві або більше особи купують об'єкт разом, але кожна зі сторін залишає право наслідування своєї частки (після смерті) іншій стороні, але не співвласнику.

Вартість послуг нотаріуса за укладення угоди вартістю у €50 000 складає близько €200.

У Албанії не існує податку на передачу прав власності на нерухомість (у Хорватії цей податок становить 5%, у Чорногорії та Болгарії – 2% від купівельної ціни ).

Так само не існує державного податку на нерухомість. Власники об'єкту сплачують місцеві податки, що складає близько 20€ на рік у Тирані.

Податок на прибуток від реалізації об'єкту нерухомості не існує (у даному випадку) за умови приватної власності._[5]

Податку на майно у країні так само немає.

Немає податку на наслідування власністю (але є податок передачу у дар об'єкту – 3%).

Податок на додану вартість не існує. Процедура продажу будівель та землі не обкладається таким податком.

Немає податку, що утримують. Капітал та прибуток можуть бути репатрійованими (повернуті до скарбниці країни) після законної сплати необхідних податків.

Згідно з аналізом ринку іншої балканської країни, Хорватії, ще у січні 2009 року на ринку нерухомості було зафіксовано зниження обороту на 70-80%, відносно аналогічного періоду 2008 року. За словами голови Асоціації агентств нерухомості Хорватії, приблизно п'ята частина будівельних компаній завершили свою діяльність. У березні 2010 року, по відношенню до березня 2009 року, середня вартість житла знизилася на 4,4%._[6]

Велика кількість агенцій з нерухомості у Хорватії прогнозують зниження цін у другій половині 2010 року, як зазначило видання "Croatian Times". За результатами опитування сайту " CentarNekretnina.net", з 40 агенцій нерухомості 46% очікують зниження цін на об'єкти нерухомості від 9 до 15% до кінця поточного року. З них 7% очікують підвищення цін і решта агенцій очікує, що вони залишаться незмінними._[7] Майже 50% передбачають, що рівень цін залишиться стабільним після вступу Хорватії до Євросоюзу. Зниження вартості об'єктів може бути характерним для Адріатичного узбережжя.

Прес-служба
ДП "Інформаційний центр"